Відгуки та пропозиціїВідгуки та пропозиції

Пошук по сайту

Головна \ Австралія та Океанія \ Маріанські острови

Маріанські острови

Маріанська западина

світовий океан


Газета «Нью-Йорк Таймс» у 1996 році опублікувала подробиці експерименту, який був проведений американськими океанологами. Використовуючи новітні технології, американські дослідники проникли до найглибшої точки Світового океану, яка називається Маріанська западина. Глибина якої, до речі, становить 11022 метра. Вчені зробили надміцну кулясту конструкцію з титанової сталі діаметром у 9 метрів. Назвали цю конструкцію – «Їжак».
Багато уваги приділили міцності заварювальних швів, які прокладали в лабораторії НАСА. Коли все було зроблено, дослідницьке судно «Гломар Челенджер» доставило конструкцію в район Маріанської западини, і за допомогою надміцного сталевого троса почалося занурення «Їжака» в безодню. Процес тривав 7 годин.
Під час занурення «Їжак» передавав найрізноманітніші звуки, а камера транслювала цю інформацію. Коли конструкцію опустили, почали відбуватися незрозумілі речі, які неможливо пояснити. Звуки, які передавав ехолот, були схожі на скрегіт зубців пилки по металу, а монітор показував тіні, схожі на казкових драконів з кількома головами й хвостами. За годину вчені почали турбуватися і повернули «Їжака» на поверхню. Витягали конструкцію більше 7 годин. Коли вчені побачили «Їжака», вони були вражені. Титанові балки деформувались, а міцний сталевий трос був перерізаний навпіл. Кому дали прилисток Маріанська западина, і хто намагався зупинити експеримент – досі невідомо. А якщо й відомо – лише деяким особам, які працювали над проектом занурення. Та це не єдиний випадок.
Подібна історія сталася з німецьким дослідницьким апаратом під назвою «Хайфіш», на якому були люди. Ця подія відбулася на глибині 7 кілометрів. «Хайфіш» відмовився спливати. Доки техніки з’ясовували несправність, гідронавти увімкнули інфрачервону камеру. Коли вони побачили зображення – вирішили, що у всіх колективна галюцинація. Члени екіпажу побачили, як гігантський доісторичній ящір тримав їхній батискаф велетенськими зубами та намагався його розгризти. Коли члени екіпажу відійшли від шоку, відразу вистрелили в чудовисько електричною гарматою. Вражена  потужним розрядом незвичайна істота одразу сховалася в безодні Маріанської западини.
У 1918 році рибаки із міста Порт-Стівенс, що в Австралії, побачили рибу, яка мала велику довжину 30-35 метрів. Учені говорять, що така риба могла спливти тільки із великої глибини. Маріанська западина також популярна розповідями про гігантських жителів. Вчені говорять, що там можуть проживати Мегалодони. Мегалодон – це здоровенна акула, яка вимерла близько 3-5 мільйонів років тому. Із останків дослідники дізналися, що такі акули мали вагу в 100 тонн, а ширина у них була 24-25 метрів. Таке чудовисько без проблем могло б проковтнути автомобіль

Газета «Нью-Йорк Таймс» у 1996 році опублікувала подробиці експерименту, який був проведений американськими океанологами. Використовуючи новітні технології, американські дослідники проникли до найглибшої точки Світового океану, яка називається Маріанська западина. Глибина якої, до речі, становить 11022 метра. Вчені зробили надміцну кулясту конструкцію з титанової сталі діаметром у 9 метрів. Назвали цю конструкцію – «Їжак».



Багато уваги приділили міцності заварювальних швів, які прокладали в лабораторії НАСА. Коли все було зроблено, дослідницьке судно «Гломар Челенджер» доставило конструкцію в район Маріанської западини, і за допомогою надміцного сталевого троса почалося занурення «Їжака» в безодню. Процес тривав 7 годин.

Під час занурення «Їжак» передавав найрізноманітніші звуки, а камера транслювала цю інформацію. Коли конструкцію опустили, почали відбуватися незрозумілі речі, які неможливо пояснити. Звуки, які передавав ехолот, були схожі на скрегіт зубців пилки по металу, а монітор показував тіні, схожі на казкових драконів з кількома головами й хвостами. За годину вчені почали турбуватися і повернули «Їжака» на поверхню. Витягали конструкцію більше 7 годин. Коли вчені побачили «Їжака», вони були вражені. Титанові балки деформувались, а міцний сталевий трос був перерізаний навпіл. Кому дали прилисток Маріанська западина, і хто намагався зупинити експеримент – досі невідомо. А якщо й відомо – лише деяким особам, які працювали над проектом занурення. Та це не єдиний випадок. 

Океан

Подібна історія сталася з німецьким дослідницьким апаратом під назвою «Хайфіш», на якому були люди. Ця подія відбулася на глибині 7 кілометрів. «Хайфіш» відмовився спливати. Доки техніки з’ясовували несправність, гідронавти увімкнули інфрачервону камеру. Коли вони побачили зображення – вирішили, що у всіх колективна галюцинація. Члени екіпажу побачили, як гігантський доісторичній ящір тримав їхній батискаф велетенськими зубами та намагався його розгризти. Коли члени екіпажу відійшли від шоку, відразу вистрелили в чудовисько електричною гарматою. Вражена  потужним розрядом незвичайна істота одразу сховалася в безодні Маріанської западини. 

У 1918 році рибаки із міста Порт-Стівенс, що в Австралії, побачили рибу, яка мала велику довжину 30-35 метрів. Учені говорять, що така риба могла спливти тільки із великої глибини. Маріанська западина також популярна розповідями про гігантських жителів. Вчені говорять, що там можуть проживати Мегалодони. Мегалодон – це здоровенна акула, яка вимерла близько 3-5 мільйонів років тому. Із останків дослідники дізналися, що такі акули мали вагу в 100 тонн, а ширина у них була 24-25 метрів. Таке чудовисько без проблем могло б проковтнути автомобіль.


 

Останні коментарі

RSS