Відгуки та пропозиції
Головна \ Африка \ Єгипет \ Великий і могутній Ніл

Великий і могутній Ніл

Ніл – найдовша ріка у світі загальною довжиною понад 6 400 кілометрів. Це одна-єдина річка Єгипту, у якої є постійний стік, що виконує роль головного джерела прісної води у всьому регіоні. Однією з особливосей єгипетського Нілу (на території країни довжина річки сягає 1000 км.) є те, що він утворився в результаті злиття двох інших великих річок – Блакитного Нілу, який тече зі сходу, і Білого Нілу, який тече з півдня.


Злиття відбувається на території сучасного Судану. Блакитний Ніл бере свій початок в озері Тана, що розташоване на Ефіопському нагір’ї. Перш ніж потрапити з нагір’я на спекотні рівнини Судану, що розташовані нижче на 1372 м., річкові води долають відстань в 644 км. Води Білого Нілу значно спокійніші – течія ледь помітна, оскільки за 1609 км свого шляху він опускається лише на 73 м. Ріка має вигляд мінливих проток в області міста Сідл - саме там починається зона великих сезонних боліт. До 1899 року, коли був прокладений постійний форвотер, це місце було майже нездоланною перешкодою для усіх, хто хотів піднятися вище за течією.
Ступінь повноводості Нілу завжди залежить від пори року. Найповноводнішою річка буває у червні-вересні. Саме в цей час у Ефіопії буває період дощів - тоді Ніл несе в своїх водах більше 700 млн кубометрів води за добу. У зимові місяці й навесні рівень води в Нілі різко падає. Наприклад, у квітні Ніл переносить усього лише 45 млн кубометрів води за добу

Ніл, що знаходиться на півночі Єгипту і його дельта - найродючіші місця на землі. Це явище можна пояснити специфікою місцевої гідрографії: багато тисячоліть поспіль, щороку величезна ріка виходила з берегів і затоплювала річкову долину. Велика кількість родючого мулу, принесені водами Нілу, осідали на ґрунті і після сходу води залишалися там. Завдяки цьому з´явилися прекрасні умови для землеробства. До речі, наука геометрія зобов’язана своїм походженням саме сезонним розливам Нілу. Після затоплення полів всі віхи, які розділяли кордони окремих земельних ділянок, зникали. Для їх відновлення єгиптяни й вигадали ті способи, якими зараз користується геометрія.


Хоча для ведення землеробства такі паводки й несли лише користь, вони часто ставали нещастям для місцевих жителів. Дессь раз у 10-20 років у країні відбувалася справжня повінь. Так тривало до тих пір, поки в районі порогів Нілу не побудувалася Асуанська гребля для регулювання рівня води. Її будівництво створило загрозу для землеробства, адже на поля більше не надходив дорогоцінний мул з верхів’їв Нілу. Але незабаром з’ясувалося, що єгиптянам завдяки греблі вдалося збільшити площу плодючих земель на одну третину, причому на більшості усіх оброблюваних ділянок вдалося налагодити річне зрошення. Зараз у деяких регіонах з полів збирають до трьох урожаїв на рік.