Відгуки та пропозиції
Головна \ Африка \ Габон \ Природній атомний реактор

Природній атомний реактор

На південному-сході Габона в західній Африці 2 червня 1972 року, прямо в тілі уранового родовища, було знайдено природній ядерний реактор.
Відбулося це під час проведення дослідження коефіцієнту вмісту ізотопів в руді родовища Окло, коли французький вчений помітив невелике відхилення. Для природи характерна стабільність ізотопного складу різних елементів. Він є незмінним на всій планеті. В природі, звісно, відбуваються процеси розпаду ізотопів, але важким металам це не властиво, бо різниця в їх масах недостатня, для того щоб ці ізотопи ділилися в ході будь-яких геохімічних процесів. Але в родовищі Окло ізотопний склад урану був не характерним. Навіть цієї маленької різниці було досить, для того щоб зацікавити вчених.
По залишку розпаду актиноїдів було зроблено висновок, що реактор працював в режимі повільного кипіння протягом сотень тисяч років. Якимось чином реактори були здатні саморегулюватися, бо надлишкова потужність могла привести до википання води та до зупинки реактора.

Відразу з’явилися різні гіпотези цього дивного явища. Одні стверджували, що родовище було заражене відпрацьованим паливом інопланетних космічних кораблів, інші вважали, що це місце поховання ядерних відходів, яке ми отримали „у спадок” від давніх високорозвинених цивілізацій. Але детальне дослідження показали, що це незвичайне співвідношення ізотопів урану створене природнім шляхом.
Як же природі вдалося створити умови для ланцюгової ядерної реакції? Спочатку в дельті давньої річки утворився слой пісчанника, який був багатий на уранову руду і який розташовувався на міцному базальтовому ложі. Після чергового землетрусу, які в той час були звичайним явищем, базальтова основа майбутнього реактору опустилася на декілька метрів, потягнувши за собою уранову жилу. Жила розтеклася в тріщини і потрапила до ґрунтових вод. Потім черговий катаклізм підняв весь „реактор” до сучасного рівня. В ядерних топках АЕС паливо знаходиться компактними масами всередині сповільнювача гетерогенного реактору. Саме так сталося і в Окло. Сповільнювачем стала вода. В руді з’явилися місця, де концентрація урану від звичайних 0,5% збільшилась до 40%. Як з’явилися ці компактні глиби урану достеменно не відомо. Як тільки маса збагачена ураном досягла критичних розмірів, в них з’явилася ланцюгова реакція і реактор почав працювати.
Вважається, що природний реактор міг привести до багатьох чисельних мутацій організмів, що жили в тому регіоні. Більшість з яких вимерли як нежиттєздатні. Деякі палеонтологи вважають, що саме така висока радіація викликала несподівані мутації у африканських пращурів, зробивши їх людьми!