Відгуки та пропозиції
Головна \ Африка \ Сейшельські острови \ Чаклуни і маги Сейшельських островів

Чаклуни і маги Сейшельських островів

Сейшельські острови – один із найвідоміших і найпривабливіших курортів міжнародного значення. Екзотична природа, чисті узбережжя, ніжне сонце і безмежна краса Індійського океану – усе це створює сприятливі умови для повноцінного відпочинку. Проте, мало кому відомо, що насправді все це сяйво успішного курорту – лише одна сторона загадкових островів. Існує й інша, більш загадкова – Сейшельські острови є осередком таємних культів! До сьогодні жителі залишаються вірними у своїх переконаннях щодо існування злих та добрих чаклунів та всемогутніх магів, від яких може залежати доля людини.

Цілком можливо, що коріння захоплення чаклунством населення сягає тих часів, коли відбувалися серйозні політичні, історико-культурні зрушення, починаючи з 1830 років під впливом володіння островами Францією. Таким чином, африканська культура поєдналась з французькою, що дозволило створити унікальну культуру, систему вірувань. Африканські коріння більшості сейшельців впливають на їхнє життя і до сьогодні, а віра переважної їх більшості у надприродні, потойбічні сили – яскравий цьому приклад. Сам процес чаклунства, зілля чаклунів, та й загалом усе, що має пряме й опосередковане відношення до чорної магії, на островах називають “грі-грі” (до речі, як і в інших франкомовних країнах). Жителі звертаються до магії за будь-яких обставин: коли йдеться про хворобу, нещасливе кохання й таке інше. Чаклунів називають “бон де буа”. Не дивлячись на те, що у 1950-х роках було впроваджено закон, що категорично забороняв будь-які дії, що мали хоча б опосередковане відношення до магії, віра в “грі-грі” і в сучасному світі досить сильна. Проте саме населення неохоче розповідає чужим про “грі-грі”, тим паче не розкриває секрети цього феномена. “Бони де буа” завжди дотримуються правил проведення магічних обрядів, збору трав, поведінки з клієнтами. Так, наприклад, чаклун у розмові з клієнтом зазвичай не називає джерело нещасть, він може лише загальними фразами чи натяками дати зрозуміти відвідувачу хто ж винен у всіх його нещастях. Звичайно, що за таких сумнівних умов важко розрізнити справжнього “бона де буа” від звичайного шарлатана. Проте, цей факт не бентежить клієнтів, які ладні шукати причину своїх невдач у будь-кому, але тільки не в собі. Чаклунство не може обійтися і без атрибутів (“грі-грі”): зазвичай знахар дає відвідувачу невеличкий мішечок із зіллям. Іноді – кров, пучечок волосся, грудочку землі (все те, що має відношення до жертви “замовника”).
Як бачимо, чаклунство, знахарство, магія – невід’ємна частина життя сейшельців. Технічний і науковий прогрес залишився практично безпомічним перед силою магії, яка не здає своїх позицій і в ХХІ столітті.