Відгуки та пропозиції
Головна \ Австралія та Океанія \ Гуам \ Останній самурай - таємниця джунглів Гуама

Останній самурай - таємниця джунглів Гуама

Острів Гуам – місце, де 28 років від людського ока ховалася велика таємниця. Ця історія розпочалась ще наприкінці 1943 року, коли армія японської імператорської армії почала відступати під надтиском американської морської піхоти. Тисячі японських солдатів, у тому числі звичайний вояка Сойті Йокої, за велінням долі були перекинуті в джунглі острова Гуам. 

Згідно з присягою, даною своєму імператорові, кожен повинен був захищати свої кордони до останнього подиху, до останньої надії на перемогу. Але після того, як американці повністю заволоділи островом, лише десять японських «самураїв», в числі яких і Йокої, змогли урятуватися. 

Кожен японський солдат мусить бути вірним до останньої краплі крові! Все почалося зі слів присяги: «Солдат імператора мусить битися на смерть. Він не повинен здатися на милість переможця…» Кожний, хто виголосив ці гучні слова, вже не міг викинути білий прапор та сказати, що він зламався духом. 

Після того, як в березні 1944 року морські піхотинці Америки заволоділи територією, десять сміливців заховалися у самих тенетах непрохідних джунглів острова Гуам, неподалік річки Талафофо в печері. Саме там Йокої та ще дев’ять воїнів-однодумців заховали свої припаси та зброю, і почали чекати, коли надійде підкріплення. 

Через кілька років, коли із десятьох воїнів залишилося тільки три, ураган «Катріна» серйозно понівечив острів Гуам разом з прилеглими територіями. Після цього диявольського природного явища провізії залишилося тільки на одну людину. Японські «самураї» кинули жереб. Доля і в цей знаковий для трьох воїнів час не відвернулася від Сойті Йокої. Двом іншим чоловікам прийшлося покинути печеру, а японський солдат Йокої залишився в повній самотності. 

Роки шли, Йокої жив відлюдником, користуючись лише рушницею та простими, але геніальними предметами побуту, які змайстрував сам. Гуам став його другим домом, бо на острові на самоті зі своїми думками він не зронив ні пари з вуст. 

24 січня 1972 року, коли відлюдник пішов, як завжди, рибалити, його схопили двоє місцевих жителів. Острів’яни повели дивного старця в химерному лахмітті до села. Японського солдата провадили нібито на шибеницю, а привели на довгоочікувані почесті. Колишнього закрійника, молодшого сержанта чекали в аеропорту Токіо тисячі радісних людей. Очолював цей парад – почесті прем’єр міністр Японії, котрий передав телеграму від самого імператора з привітанням та повагою його самовідданості присязі. Гуамському Робінзону навіть виплатили гроші за двадцять вісім років відлюдництва, та служіння Японії.