Відгуки та пропозиції
Головна \ Австралія та Океанія \ Нова Зеландія \ Таємниця озера Вакатіпу

Таємниця озера Вакатіпу

У Новій Зеландії є загадкове озеро Вакатіпу, яке протяглось вузькою смугою майже на 100 кілометрів. Це найдовше озеро на території Нової Зеландії, що розсікає гірський хребет вузьким поперечним зигзагом. Його глибина досягає 400 метрів. 


У Вакатіпу впадає настільки багато річок, що вони не мають власних назв, а просто пронумеровані по порядку від Першої до Двадцять П’ятої. Адже там маже не живуть люди, тому назв річкам ніхто не дає. А картографи вирішили не придумувати назв цим рікам. Для зручності на картах ці ріки також просто пронумеровані. 

З озером пов’язане загадкове природне явище, яке не може пояснити сучасна наука. Рівень води в озері кожних п’ять хвилин то піднімається на сім метрів, то опускається назад. Складається таке враження ніби озеро повільно дихає. Новозеландці кажуть, що то б’ється серце цього південного острова. 

Ось як пояснює загадку озера древня маорійська легенда: 

«В прадавні часи, - говориться в ній, - в одній із долин одного з островів Нової Зеландії жили донька вождя Маната та сміливий мисливиць і воїн Матакаурі. Юнак та дівчина покохали один одного. Але трапилась біда – на поселення напав злий велетень Матау. Він викрав і забрав до себе у далекі засніжені гори юну Манату. Старий вождь, батько дівчини зібрав всіх воїнів племені та просив їх визволити доньку. Тому, хто це зробить, вождь обіцяв віддати Манату в дружини. Ніхто не наважувався стати до бою з велетнем. Адже той був настільки великий як найбільша гора. І тільки Матакаурі зважився. Бо дуже кохав дівчину. 

Юний воїн піднявся високо в гори і знайшов там сплячого велетня. Поряд до дерева була прив’язана Маната. Звільнивши кохану, воїн привів її додому, а сам повернувся в гори. Він вирішив знищити злого велетня. Поки велетень спав, юнак поклав його голову на вершину однієї гори, а ноги – на дві інших вершини. Потім він почав носити дрова та обкладати ними велетня. Матакаурі працював багато днів та ночей. Потерши два шматки дерева один об інший, хлопець видобув вогонь та підпалив вогнище. Полум’я охопило злого велетня і дим закрив все небо. Жар від вогнища був таким сильним, що пропалив землю. Утворилась гігантська западина, що повторювала обриси тіла велетня. Дощі та гірські ріки наповнили впадину водою і перетворили її на озеро, яке потім люди назвали Вакатіпу. Не згоріло тільки серце злого велетня. Воно лежить глибоко на дні озера і б’ється до цього часу. І з кожним його ударом води озера то піднімаються, то опадають…» 

Кожен, хто бажає відвідати до Нову Зеландію, може почути цю легенду із вуст місцевих жителів.